Пандемії приходять. Пандемії йдуть. Людство
залишається…
Подивіться уважно на фото. Це Вам нічого не нагадує?
Так. Так. Ви не помилилися. Пандемія.
Це слово означає епідемію, яка характеризується найбільшим поширенням інфекційного
захворювання на території усієї країни та сусідніх держав, багатьох країн
світу, континентах.
Характеризується відсутністю
колективного імунітету в людства, і, зазвичай, ефективних засобів профілактики та
лікування.
Людству за час свого існування довелося пережити чимало пандемій та впоратись зі смертельними хворобами, які були
у кілька разів страшнішими за коронавірусне захворювання (COVID-19). Ось інформація про ті, які
були найбільш жахливими:
«Чума Юстиніана» (541-542)
Перша у світі зареєстрована
пандемія, що забрала життя понад 25-50 мільйонів осіб (на той час - близько 13%
населення планети).
У розпал пандемії в Константинополі – столиці Східної Римської імперії –
щодня вмирало по 5000 людей, що призвело до загибелі 40% населення міста. Перший і найгостріший період пандемії тривав майже
дев’ять років.
Розпочалася 541 року у Східній Римській імперії за часів правління
імператора Юстиніана I, яка й названа його ім'ям. Імператор, згідно з літописом, перехворів на
чуму у 543 році й успішно видужав.
Вважається, що переносниками хвороби були заражені чумною паличкою щури (потрапляли на
торгові судна і розносили інфекцію по країнах Середземномор’я).
У
549 році імператор Юстиніан видав Указ про перешкоджання пересуванню та
затримання людей, які прибули з місцевостей, де була зафіксована чума — прообраз майбутнього карантину.
«Чорна
смерть» (1346-1353)
Хвороба спалахнула на території Китаю, поступово
заполонила Індію та дісталась до Європи у 1340-1350-х роках, забравши життя за
різними даними близько 75-200 млн осіб.
у 1346
році чума була занесена до Криму, а у 1351 році через Польщу – до України
(спочатку до Чернігова й Києва).
В Україні вона особливо лютувала у Переяславі, де, за переписами, знищила все
населення.
Чума
поширювалася на інші континенти через бліх на щурах, які часто жили на борту
торговельних кораблів.
Оскільки медичних способів
лікування інфекції не існувало, міста, які страждали від спалахів хвороби, убезпечували своїх громадян
мірами карантину. До прикладу, усі кораблі, що прибували до берегів міст
з інших країн (навіть ті, що везли продовольство), спершу мали залишатись на відстані протягом 40
днів.
Спалахи хвороби продовжувались аж до XIX століття. У 1947 році
під час спалаху хвороби в Маньчжурії вперше радянські вчені застосували для
лікування стрептоміцин (антибіотик). Зараз чума лікується.
ЧОРНА ВІСПА
Натуральна, або чорна віспа, смертність якої становить
40 відсотків від числа хворих, відома людям з давніх часів. Перше
згадування про неї можна знайти в китайських документах
IV століття нашої ери. Епідемія віспи
значно скорочувала населення країн, у яких вона
лютувала, а люди,
які заразилися і
кому вдавалося одужати, на все життя залишалися інвалідами – вони частково або
повністю втрачали зір, а їхня шкіра була усипана шрамами.
Епідемії віспи спалахували періодично Тільки в ХХ
столітті хвороба забрала життя 400 мільйонів осіб.
Наприкінці XVIII
століття англійський лікар Едвард Дженнер винайшов вакцину — безпечне щеплення від натуральної віспи на
основі вірусу коров'ячої віспи, яке потім було застосовано в Європі та усьому світі масово.
У
радянський час вакцинація від цієї хвороби була обов'язковою для всіх жителів
країни.
Холера (1852-1860)
Нараховується цілих
7 пандемій (які
з 1816 до 1960 року рухались з Індії на захід і в підсумку через Америку
обійшли всю земну кулю) і майже кожна з них побувала на території України. Лише
до 1860 року інфекційна хвороба, що характеризується розвитком тяжкої діареї і
тяжким зневодненням організму, забрала життя близько 40 млн осіб.
Холера досі
лишається страшним захворюванням, виникнення якого є наслідком відсутності належного
водопостачання, санітарії, безпеки харчових продуктів та елементарних заходів
особистої гігієни. Британський лікар Джон Сноу ідентифікував забруднену воду як
засіб передачі хвороби.
Найбільш смертоносна.
У результаті цієї пандемії
заразилася більш ніж третина населення світу, померли від хвороби 50-100 мільйонів людей(3-5% населення
планети на той час).
Пандемія іспанського грипу (хвороба отримала назву «Іспанка»
через те, що Іспанія першою оголосила про спалах захворювання) почалась в
останні місяці Першої світової війни у 1918-1919 роках. Епіцентром захворювання
вважається польовий табір військ у Франції.
Причиною
стрімкого поширення хвороби стала війна.
Особливістю «Іспанки» було те, що від неї найбільш
помирали молоді міцні люди, вона була менш небезпечною для дітей і людей
похилого віку.
В світі були інфіковані близько 500 млн осіб, навіть в
далеких його куточках (вимирали цілі села від Аляски до Південної Африки).
У 1919-1920 роках країни також запроваджували карантинні заходи, закриваючи школи, театри, суди, церкви (смертність
була такою високою, що деякі з закритих закладів використовувались під морги),
іноді продавці забороняли покупцям заходити до магазинів і продавали товари на
вулицях.
Пандемія
ВІЛ / СНІДу (на самому піку, 2005-2012)
Уперше
хвороба ідентифікована в Демократичній Республіці Конго в 1976 році. В даний
час із ВІЛ живе від 31 до 35 мільйонів людей, переважна більшість – в Африці на
південь від Сахари, де 5% населення інфіковані.
Число
загиблих: 36 мільйонів.
